хе... люди знають, що неправі, але жодних докорів сумління.

та, буває, що люди знають і добре усвідомлюють свою неправоту, але водночас не мають жодних докорів сумління за те, що вони зробили дуже по-свинському. ніби хочуть, щоб їм усе сходило з рук. але питання: на біса мені така, що буде псувати нерви на відстані, коли я можу знайти таку, що не буде псувати нервів тут - поряд? для чого стільки спілкуватися? щоб зіпсувати собі життя, чи як то можна розуміти? якщо комусь байдужісінько. ні, таки мати справу з розбещеними з дитинства та дуже високомірними людьми страшенно неприємно. коли фактично одна доця у сім'ї, то висновок про те, яка вона людина, зробити можна без будь-яких вагань - можна бути певним відразу, що не помилишся, а якщо й помилишся, то лише у дрібницях. отаке-от думаю.