невдалий вечір

здається, що щойно посварився з нею. таки посварився. вона написала, що я її цілий вечір ігнорую, хоча я насправді ледве втримуюся, щоби до неї не подзвонити. це вона вирішила "зменшити дози" спілкування, а тепер сама висуває мені якісь претензії. дивно. написав їй відповідь на то, але вона вже, мабуть, до того часу лягла спати. завтра прочитає, тоді, думаю, відпише. або просто остаточно посваримося, повидаляємо один одного зі всіх списків, з аськи, з контакту, зітремо номери телефонів з мобільних, трохи помучимося, а з часом усе пройде і стане на місця. все одно не розумію: вона то просто вражає нерозумінням та байдужістю, то звинувачує мене в тому. дивно. і ще одне: вона зовсім не розуміє, що таке довіра і відвертість, на превеликий жаль. якби розуміла - все могло би бути просто ідеально, але ж ні, треба не лише знати щось, треба те щось полапати, побачити очима. а як на мене, то зайве. тобто не обов'язково. але що кому. мабуть, ми різні, хоча багато в чому й схожі, але оце елементарне нерозуміння нею деяких речей, що важливі у будь-яких стосунках, просто вбиває дедалі більше й більше. не знаю, чи довго це зможу витримати. хоча був час, що ці речі в ній зникали, я майже повірив у закоханість (хоча ще не в кохання). отаке-от діло.